Філософсько-теологічна системи Фоми Аквінського
(+3 rating, 3 votes)
Loading ...Фома Аквінський (1225-1274) є визначним представником середньовічної філософії та теології. Завдяки Аквінському довершене теологічне католицьке віровчення та здійснена систематизація схоластики. Створив філософську працю “Сумма теології”. Уперше поєднав філософію з християнською вірою та використав її для розвитку теології. Беручи за основу філософію Аристотеля він вважав і переконував представників церкви що це є духовна опора релігії і самого віровчення. Він спробував осягнути істинну яка перебувала у лоні католицького віровчення. Прийшовши до висновку що не все підвладне розуму він чітко розрізняє істини розумні і стини над розумні. Філософія і теологія отримують у нього свій самостійний статус, свої завдання та цілі. Це є спроба прокласти міст між світською науковою філософією і божеською мудрістю (релігією). Істини розуму та над розумні істини мають найвищу основу у бутті Бога, який і є їх спільним джерелом твердить Аквінський. Стверджуючи існування Бога, розкриває абсолютну сутність як першопричини буття і отримує абсолютну істину. Між релігією та філософією усуваються бар’єри і відкривається духовна близькість. Істина Об’явлення як і істина розуму, мають єдине спільне джерело – Бога. Істина, людина яку отримує шляхом Божої благодаті не заперечує істини відкритої природним шляхом розумом. Коли розум має істинні принципи і правильні висновки він не суперечить змістові віри. Теологія у Аквінського отримує статус вищої священної науки у ній усі істини отримані завдання світу “Об’явлення”. Божій премудрості, а тому є неомильним, абсолютним і найвищим.
Природні умови існування людини. Поняття природи.
Біологічне і соціальне в людини.
Норми життя суспільства вимагають від кожного його члена такої поведінки, дій, поглядів, які вона вважає найбільш доцільними, які найбільш відповідають функціонуванню цього суспільства. Яке суспільство, такі і його індивіди. Про те, бувають винятки невідповідності дії окремих членів суспільства з його вимогами. Хоча певні біологічні, психологічні особливості конкретно взятого індивіда можуть бути стимуляторами його злочинних дій.
Біологічне і соціальне людини, при всіх їх взаємозалежностях є різними формами буття. Місце людини в суспільстві визначається не природними даними, а належністю до певної соціальної групи. Виникнувши на біологічній основі, соціальне під впливом суспільних відносин стало у розвитку людини провідним. Людина створюється суспільством, вона – істота суспільна. Соціальні умови є визначальними в її розвитку, поведінці. Безперечно людина вийшла з тваринного стану, але її історія – це історія людини.
Природа в філософії Демокріта виступає як великий учитель і наставник людей. Людина в філософії Аристотеля органічно входить у світ природи. Людина є метою космічного розвитку природи, вона одна стоять перед нею як свідома істота. Природа дана людей все, що є в ній досконалого
Якщо Вам потрібна інша робота, схожа на цю - надішліть запит і ми допоможемо Вам і знайдемо її протягом 24 годин.
Жовтень 18th, 2009 в 1:50 pm
Філософсько-теологічна системи Фоми Аквінського
Січень 11th, 2010 в 2:00 am
Тіт Лукрецій “Про природу речей”, на 8 сторінок реферат