Влада як соціальний феномен
Влада — явище соціальне. Соціальна влада присутня (хоча й у прихованій формі) скрізь, де є усталені об’єднання людей: у сім’ї, виробничих колективах, державі, тобто там, де є реальні можливості і спроможність впливати на поведінку людей за допомогою яких-небудь засобів. Динаміка розвитку будь-якої організованої спільності людей є боротьбою між владою і хаосом.
У найширшому значенні влада — завжди вольові відносини: індивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона у сфері особистої та суспільної діяльності — політичної, економічної, правової.
Основними компонентами влади є її суб’єкт, об’єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи (механізм і засоби взаємодії суб’єкта і об’єкта).
Влада — завжди двостороння взаємодія суб’єкта і об’єкта. Влада ніколи не є відносинами лише однієї особи (або органа), якщо не мати на увазі владу людини над собою (але це вже психологічний, а не соціальний феномен). Влада означає відносини залежності між людьми: з одного боку, нав’язування волі когось іншого, з іншого — підкорення їй. Інакше — це владовідносини між суб’єктом і об’єктом.
Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ — підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб’єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов’язкові і значущі для об’єкта, і спроможність забезпечувати виконання прийнятих зобов’язань, тобто контролювати об’єкт. Суспільство об’єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, перешкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство — засоби, за допомогою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою волю, певним чином впливати на діяльність і поведінку людей.
Для виникнення владних відносин необхідно, щоб суб’єкт мав такі якості:
• волю до влади, тобто бажання панувати і готовність брати на себе пов’язану з цим відповідальність;
• компетентність, тобто знання сутності справи, стану і настрою підвладних, уміння використовувати ресурси, мати авторитет.
Готовність до підкорення об’єкта владарювання залежить від низки чинників:
— від його якостей;
— від висунутих до нього вимог;
— від ситуації та засобів впливу, які має суб’єкт;
— від сприйняття суб’єкта об’єктом залежно від наявності (або відсутності) у нього авторитету.
На відміну від ранніх експлуататорських держав, де об’єкт владарювання був безправним і зобов’язаним беззаперечно підкорятися суб’єкту владарювання, у сучасних демократичних державах якості об’єкта політичного владарювання визначаються насамперед його політичною і правовою культурою
Якщо Вам потрібна інша робота, схожа на цю - надішліть запит і ми допоможемо Вам і знайдемо її протягом 24 годин.

(+1 rating, 1 votes)
Додати запит на роботу, яка Вас цікавить