Соціологія моралі: деякі підсумки столітньої історії розвитку
У відомому соціологічному словнику за редакцією академіка Г. Осіпова в статті, присвяченій соціології моралі, зазначається, що, на відміну від іншіх галузей соціології, ситуація в сфері соціології моралі є, мабуть, найневизначенішою: дискусійними та внаслідок цього невирішеними є важливі методологічні питання щодо її предмету, міждисциплінарних зв’язків, відсутнє чітке уявлення про методи тощо. Одну з основних причин такої ситуації автор вбачає в специфіці самої моралі, в її “розчиненості” практично в усіх сферах людського життя [3, с.728-729].
Погоджуючись в цілому з такою оцінкою, зазначимо, що питання про специфіку моралі як способу пізнання світу та регулятора соціального життя потребує самостійного аналізу, в тому числі й у зв’язку з проблемою предмету соціології моралі. Спробуємо знайти причини сьогоднішнього стану цієї галузі соціологічної системи знань в її минулому, спираючись на деякі факти з історії розвитку соціології моралі в країнах Заходу та в царині вічизняного суспільствознавства.
Як відомо, соціологічний підхід до вивчення моралі виник ще в ХІХ столітті. Його поява була достатньо тісно пов’язана із формуванням впливових соціологічних шкіл – французської (О.Конт, Л.Леві-Брюль, Е.Дюркгейм), німецької (М.Вебер, Г.Зіммель), англійської (Дж.Мілль, Г.Спенсер) та американської (Дж. Д’юї, Е.Росс). Їх представники, практично всі без винятку, тією чи іншою мірою торкалися проблем моралі в соціальному контексті, окреслювали коло соціологічних проблем вивчення моралі, деякі намагалися розробити та вдосконалити соціологічні методи дослідження моралі. Поділяючи позиції позитивістів, вони зовсім не випадково почали з критики традиційної теоретичної етики, наполягаючи на неможливості науково обгрунтувати етику, спираючись на теоретичні побудови та міркування.
В межах позитивістської соціології вимальовувалося нове розуміння етики як описової, емпіричної науки, завдання якої повинне полягати в тому, щоб встановлювати, які моральні погляди домінували та домінують в певному середовищі, які причини того, що вони були та є саме такими. Для рішення цього завдання потрібно було залучити матеріали етології (Е.Росс), етнографії, археології та історії культури (Л.Леві-Брюль).
Найбільш чітко тенденція соціологізації етики знайшла відображення в роботах Е.Дюркгейма, який власне й запропонував сам термін “соціологія моралі”, проголосив необхідність соціологічного обгрунтування моралі, використання методів соціологічного дослідження та намагався створити новий образ етики – емпірич ної науки, що буде вивчати моральне життя суспільства в його фактологічності.
При цьому соціологія моралі розумілася не як один з розділів соціології чи етики. Із самого початку задум “реформаторів” полягав в тому, щоб замінити традиційну етику як філософську науку новим, емпіричним, соціологічним її різновидом – соціологією моралі. Але спланована “революція” не відбулася
Якщо Вам потрібна інша робота, схожа на цю - надішліть запит і ми допоможемо Вам і знайдемо її протягом 24 годин.

(+1 rating, 1 votes)
Додати запит на роботу, яка Вас цікавить